Аргентинський варіант цієї зими? Ні, український зо всіма наслідками. Хіба ми не бидло, хіба ми не козли, ми звичайні кращі в світі раби.
Від почутої інформації у мене волосся стало дибки від ницості, від нашого б.. ства, що стало офіційним курсом держави. Ці великодержавні мурлоподібні покидьки жирують, тр..ються на Канарах та жруть за наш рахунок морські делікатеси, а народ розставляє свої вуха для локшини, яку прислуга з кількома вищими освітами розвішує в три зміни.
Гречки нема. Купимо? Авжеж, ми ж багаті. Бараболі нема? Щось та зародило, але вже не буде бараболі. Купимо? Купимо якусь генетично-модифіковану, яку для нас вже виростили. Нормальна поїде за кордон.
>>>>>>>>> АНДРІЙ СКАКОДУБ
Під час робочого візиту до Німеччини «президента» України зустріли пікетом громадсько-активні українці, яким пощастило в той час також перебувати у цій країні. Вони тримали транспаранти з написом «назад в СРСР?» та гасла проти утисків свободи слова і інших громадянських свобод в Україні. Акція правильна, я б і сам до неї долучився, якби мав таку нагоду. Та і напис такий можна побачити на різних протестних акціях українців. Однак у мене виникло одне єдине питання: «А чому назад?». Чи виходили ми з нього коли не будь взагалі? Чи можна вважати, що змінивши вивіски, ми змінили суть самої держави? Та і взагалі, чи можна вимагати від тих, кого змалечку вчили прислужувати, одразу стати господарями?..
Всі, хто претендував на роль господаря в радянських колоніальних «республіках» (тобто мали свої погляди і виявляли ініціативу), були ліквідовані фізично. Решту готували до ролі рабів головного і єдиного господаря – Сталіна. Однак Сталін помер, а раби залишились. Україна отримала свою «незалежність» випадково. Внаслідок розвалу Радянської імперії представниками нації рабів, які вислужили собі владу, однак не знали, що з нею робити. Нажаль, вони досі визначають політику найбільших республік колишнього союзу, і планомірно ведуть їх до краху…
>>>>>>>>> ДМИТРО СІНЧЕНКО
Наша державне псевдо керівництво заліпило всю Україну новими біл-бордами: «Любіть Україну!», «Будуємо нову країну» тощо… Не знаю, що вони там будують, але дивлячись на це обличчя, стає зрозумілим – нічого доброго для нас… Мовляв: «Ви собі любіть Україну, а ми збудуємо нову країну, яку полюбимо самі, без Вас! Можливо навіть перейменуємо у Малоросію або Хохляндію. Ви ж так любите все перейменовувати…». Ось які асоціації викликають такі гасла…
Скільки раз раніше нам доводилось чути міркування нашої політичної псевдо еліти про Національну ідею України. Одні стверджують, що такою ідеєю має стати вступ України до Євросоюзу чи НАТО, інші – високий рівень ВВП, або соціального забезпечення. Для когось національна ідея видається у ефемерному «покращенні життя вже сьогодні». Або бувають взагалі маразматичні твердження: «Проведення в Україні Євро-2012 має стати новою українською національною ідеєю!». А хто ж хоч раз чув з вуст цих «політиків» хоча б натяк на «стару» ідею?..
...
>>>>>>>>> ДМИТРО СІНЧЕНКО
Винесене у заголовок запитання було б абсолютно неможливе за радянських часів, коли панувала (як панує до сьогодні в Російській Федерації) міфологема про Івана Федорова як посланця-просвітника Московського князівства, який, залишивши Москву, відправився на слов’янські землі Центральної Європи спасати тамтешні народи від неуцтва, запроваджуючи у них книгодрукування (при тому, що європейські слов’янські народи вже у другій половині XV чи на початку XVI ст., тобто набагато раніше Московії, скористалися винаходом Гутенберга).
Ім’я Івана Федорова і нині використовується, як використовувалося й раніше, в імперсько-пропагандистьких цілях. Адже нічого не змінилося: він залишається “засновником книгодрукування в Росії і на Україні”, як за радянським енциклопедичним словником “Книговедение” (1982 р.), так і за сучасною російською енциклопедією “Книга” (1999 р.).
>>>>>>>>> Професор МИКОЛА НИЗОВИЙ (Харків)
IV століття нашої ери. Це той час, який дав чималу кількість видатних подвижників Христової церкви, це і Григорій Богослов, Миколай Чудотворець, Пахомій Великій (якого вважають першим засновником монастирів), Іван Золотоуст. Саме в цей час жив, навчався, діяв Василій Великий. Він народився у місті Кесарії, це місто входило до складу Кападокійської провінції, на теренах Малої Азії. Народився в християнській родині, з якої вийшло троє єпископів і дві черниці. Ця родина була заможною, володіла чималими маєтностями, тому, зречення мирського світу аж трьома братами і двома сестрами викликає істинну повагу до такої самопожертви. Майбутній святий у молодечі роки був залюблений у різні науки і світське життя, навчався після домашньої підготовки – у Кесарії Кападокійській, Константинополі і Афінах. Опісля здобуття високих знань, повернувся до рідної Кесарії, де очолив кафедру риторики і здобув заслужену славу, як любомудр і талановитий промовець. Мабуть, можна твердити, що велику роль у його подальшому житті відіграла рідна сестра Макрина, яка доклала чималих зусиль, щоб Василь навернувся до Христової віри. А опісля того, як у їхній родині трапилося лихо, втопився рідний брат Навкратій, Василь охрестився і прийняв суворі правили аскетичного життя. Щоб краще пізнати чернече буття відправився до Єгипту, Палестини, Сирії, чернецтво в тих краях було в розквіті. Відбувалися ці події у 357-358 роках. ...
>>>>>>>>> АНДРІЙ БУДКЕВИЧ
31 липня 2010 року о 5 годині 40 хвилин на 81 році переставився до Господа, ієромонах, о.Василь Вороновський. Сумна звістка швидко розлетілася не тільки по Львову,а й по всій Україні. Молитви зцілення лунали над хворими кожного понеділка у храмі св.. Архистратига Михаїла, їх відчитував відомий всій Україні отець – екзорцист Василь Вороновський. Серед людей частенько можна було почути: « Їдемо до того отця, який виганяє нечистого.» До львівської церкви св..Архистратига Михаїла прибували люди з усіх куточків України, і з-за кордону. Ієромонах, о.Василь звільняв їх від нападів гріха, зла, різних хвороб.І не було посеред них поділу на православних і католиків, священник , наділений Господньою харизмою, огортав всіх силою цілющих молитов, всіх, хто шукав порятунку у Господа Бога. За більш ніж 50 років священства ієромонах- студит Василь Вороновський об’їхав ледь не всю Україну, від Закарпаття до Дніпропетровська, та Донбасу. Це були не мандрівки, він ніс слово Господа, рятуючи людські душі.
...
>>>>>>>>> АНДРІЙ БУДКЕВИЧ
В приміщенні Житомирської обласної державної телерадіокомпанії відбулась нарада за участю Міністра аграрної політики України Присяжнюка М.В. з питань комплексної програми реформування та розвитку сільського господарства України.
Міністр-житомирянин презентував план реформування агро-промислової галузі України. Під час свого виступу головний аграрій країни спробував відповісти на питання, яка ж форма розвитку аграрного сектору буде пріоритетною в Україні найближчими роками.
Свою промову він розпочав з тези про те, що «…Україна опинилась на порозі розбитого корита…», а його заступник продовжив видавати «перли», заявивши, що Віктор Янукович ще у 2003 році, будучи прем’єром, «…об’єднав всі континенти Америки…» на міжнародній конференції з питань сільського господарства. Ну що ж тут скажеш, урядовці намагаються не відставати від свого «лідера».
...
>>>>>>>>> ДМИТРО СІНЧЕНКО
З кожним днем, як нещодавно «слушно» зауважив прем'єр Азаров, жити стає все веселіше. Принаймні, владі - це точно. Вона щосили веселиться на своїх закритих ювілеях, та й на засіданнях уряду, брифінгах, ток-шоу намагається підтримувати відповідний настрій.
І справді, з таким рівнем інтелекту як в неї, розсмішити саму ж себе зовсім не складно. Тільки от не всім пересічним смішно від її "жартів гумору". Як не стараються чечетови-лук'янови-вечорки та інші клоуни, нічого в них не виходить.
Ні, їм-то весело, вони в захваті самі від себе та ВікторФедоричЯнуковича, куди б і як би той не вляпувався, але тим, на яких ця комедія розрахована, з кожним днем нової влади все менше "баранок від бубликів" залишається.
Коли Янукович здавав Мєдвєдєву Крим, то "пожартував", що Україна від того – у великому виграші, адже отримає за це аж 30-відсоткову знижку на газ.
...
>>>>>>>>> ОЛЕКСІЙ МАЗУР
Шістдесятирічному ювілею УРКАїнського прИзЕдента-рецидивіста Віктора Федоровича Януковича присвячується…
Невтомними стараннями президента-рецидивіста та його айнзац-команди з ліквідації всього українського наша держава стрімко скочується « Back in USSR ». Совок відроджується у всіх сферах життя. Хтозна до чого і як швидко може дійти і чи не стануть суворою реальністю життя наступні жахіття…
Україна. Недалеке майбутнє. Перший Національний. Диктор зачитує спеціальне урядове звернення до народу щодо поточної ситуації в країні. Трансляція йде по всім загальноукраїнським й регіональним телеканалам державного телебачення:
...
>>>>>>>>> ОЛЕКСІЙ МАЗУР
Чи то Віктор Федорович сам так розпорядився, чи то, вгадуючи волю баріна та намагаючись йому вгодити, до цього додумалися його вірні холопи, але факт залишається фактом: керівнику українського відділення Фонда Конрада Аденауера Ніко Ланге протягом десяти годин відмовляли у в'їзді в країну, тримаючи в Бориспільському аеропорту.
І треба ж було статися такому співпадінню, що безпрецедентний для новітньої історії України випадок трапився невдовзі після того, як Ланге різко скритикував президента та його уряд у своїй аналітичній статті, присвяченій першим ста дням правління нової адміністрації.
Виходить, що тепер лужкови і затуліни – нам найліпші друзі, а представники міжнародних демократичних інституцій, правдиві прихильники незалежної України – ледь не персони нон-грата.
>>>>>>>>>ОЛЕКСІЙ МАЗУР
30 травня мали відбутись вибори до місцевих рад, незаконно відмінені Верховною Радою. Місцева влада тепер фактично «поза законом».
Органи місцевого самоврядування залишались останнім бастіоном легітимної влади, поруч з напів-легітимними президентом (якого підтримали на виборах лише чверть українців), коаліцією, утвореною в антиконституційний спосіб, урядом, призначеним такою коаліцією.
Останні події свідчать, що влада ігнорує як Конституцію і закони України, так і думку простих громадян. Такий стан справ називається узурпацією влади. Узурпація – насильницьке, незаконне захоплення влади окремою особою або гілкою державної влади. Згідно ст. 5 КУ «Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу».
>>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО
Якщо наше суспільство вже не згадує про славнозвісне явище сексотства, то це означає, що «невидимий фронт» переміг.
Першою перемогою сексот було те, що в державі не відбулась люстрація. Вони принишкли після 1991 року, але, побачивши, що загрози немає, зажили комфортно у владі, в політиці, в бізнесі. І ніхто із них не покаявся, не зрікся минулого! Їх досьє - у надійних (московських) руках. І маємо наслідок - після майже двох десятків років незалежності Україна зазнала поразки.
Щоб контролювати процеси, треба їх очолювати. Щоб панувати - слід розділювати. Звідси - велика кількість партій, які проголошують себе національними і демократичними. Легко зробити висновок щодо дивної єдності Партії регіонів.
...
>>>>>>>>>
Ну хіба балакуни можуть щось путнє зробити? Хіба людина, якій пішов дев’ятий десяток і яка все життя моталася між совістю і достатком, особистою славою великого поета і славою КПРС, може бути лідером опозиції? З Дмитра Павличка буде такий же лідер опозиції, як недавно з Олександра Мороза вийшла совість нації. І взагалі, всі ті, хто створює беззубі комітети спасіння, гризеться за лідерство в опозиції, пробує зібрати під свої прапори велелюдні мітинги, є зовсім непереконливими. Відчувається, що вони всі скоріше виглядають ображеними на те, що так легко були позбавлені влади і всіх пов’язаних з нею благ. І тільки це є їхньою головною спонукаючою силою хоч щось робити.
Ну не можуть, не можуть бути дієвою опозицією ті, хто був при владі і програв. Навіть останні події у Великобританії показують, що хто програв, той іде з політики. Так в цивілізованому світі роблять всі. Невже Гордон Браун не хотів би залишитись на посаді прем’єра чи голови партії? Теоретично би міг. Але не зробить таке ні він, ні будь-хто. Програв? Будь добрим, дай дорогу тим, хто переможе.
...
>>>>>>>>>АНДРІЙ ПАВЛОВСЬКИЙ
Здавалося б, який бізнес можна зробити на глибоких старцях, навіки наляканих сталінщиною, не дуже ситих, битих, катованих, дивом виживши на фронті, де їх розглядали як поліна, які без ліку і без толку кидали в топку війни, або тих, котрі побували в полоні і потім півжиття виправдовувались за те, що не застрелилися? Які дивіденди можна отримати з 65 років тому закінченої війни? Адже навіть танки і літаки мертвим не продаси. Ми ж тільки мертвим і не намагалися їх продати, і не тому, що не заплатять: Уго Чавес, ХАМАС і Кім Чен Ір теж, по-моєму, платити не збираються; просто мертві, на відміну від живих, знають ціну життю, смерті і війні і в "стрілялки" гратися відмовляться навіть на тому світі.
Цивілізований світ тихо і пристойно відзначив 8 травня 65 років з дня перемоги над фашизмом. Власне кажучи, відзначили ті, кому було що відзначати. Східній Європі ані 8, ані 9 травня 1945 року відзначати було нічого, ніде і ні з ким. Я вже не говорю про країни Балтії і про Бессарабію. Адже Червона Армія - поневолювачка до цього святкового для США і Західної Європи дня вже встигла замінити німецьких окупантів, і Балтія зі Східною Європою давно корчилась під кривавими гусеницями радянських танків. Запитайте про їх святкові враження на 9 травня 1945 року у висланих і загиблих на 1/3 по дорозі чеченців. Висланих, видно, за рекордну кількість Героїв Радянського Союзу, даних цим народом країні, котра заживо спалила в сараях їх жінок і дітей, старих і хворих, котрі не могли дійти до вагонів для худоби, аби їхати в казахські степи. Запитайте в автора "Наскельного живопису" Єфросіньї Керсновської, як вона і її вислані по етапу з Бессарабії земляки відзначили 9 травня: голодною смертю на лісоповалі....
>>>>>
Чи задумувались Ви коли-небуть, чому собаки гавкають не на всіх людей? Буває, проходить повз подвір’я сила-силенна народу, а песик ув’яжеться лише за однією конкретною особою. Чим вона відрізняється? Що привертає собачу увагу? І люди ці наче б то нічим особливим не відрізняються. Ідуть собі по вулиці, замріяні, ні на кого не звертають уваги, особливо на собак. І тут, неначе з-під тишка – «Гав-гав-гав!!!»
Є одна стародавня легенда. Згідно неї душа, перед тим, як втілитись в людині, проходить розвиток та випробування в тілах істот нижчого рівня – комахах, рибах, тваринах… і втілившись нарешті в людині, вона зберігає певні якості, успадковані від попереднього втілення. Якщо ж душа, втілившись у людині, не виконує своєї місії, то наступне втілення знову відбудеться на нижчому рівні – для «перепідготовки». Цей процес отримав назву реінкарнація, або, у християнстві – палінгенезія.
...
>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО
Ось і відрахував годинник два місяці володарювання Януковича і Ко, тепер вже Президента і його команди. Видається, що новообраний Президент поставив собі за мету, втопити Україну у Чорному морі. При тому, що рух у напрямку прямого підкопу під суверенітет і державність, проходить ледь не у космічному темпі. Мимоволі задумуєшся, які ж причини, радше приховані, чи може навіть очевидні, змушують Віктора Федоровича діяти саме так, перш за все, у царині зовнішньої політики. Вбачаю чотири основних варіанти, завдяки яким, В.Янукович діє таким чином, - по-перше, ймовірно, що Янукович повертає борги кремлівським вождям за підтримку, не виключено, величезну грошову; по-друге, припускаю що у кремлівських сейфах є на нього серйозний, ще не відомий широкому загалу компромат; по-третє, Янукович таким є, по природі своєї сутності, цебто людина, з безнаціональним, недержавницьким, промосковським мисленням «до мозга костей»; по-четверте, має право на життя і версія про те, що певні бізнес-інтереси, дуже впливових бізнес-груп з лав ПР штовхнули і продовжують штовхати Президента, на такі непродумані і шкідливі для держави кроки.
Схаменіться, одумайтеся Віктор Федорович, у вас був, і ще є в деякій мірі шанс, стати реально Президентом усієї України, та відстоювати інтереси всіх громадян України, а не тільки тих, хто проголосував за вашу кандидатуру.
...
>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ
Тиранія виростає з демократії? – Узурпатор на марші. Злочинна організація Януковича перейшла ту межу, за якою вони стали приреченими. Вони не зупиняться, але вони – приречені. Їм так ніхто і не пояснив суті, що таке держава, її функції, її мета. Всі їхні знання права обмежені кримінальним розділом, та і то КК УРСР, коли вони по молодості років мали проблеми з правосуддям.
Вони приречені або довіку, років так на сто, залишатись при владі, або трохи пізніше, щоб не мучитись непосильною для них працею, віддати своїм начальникам в ФСБ, агентами якої є весь склад Кабміну та Адміністрації Президента, цю державу. Сьогодні вже і СБУ стало філією чужоземної розвідки. Вони поставили себе поза законом. Вони, скориставшись демократичністю опонентів як слабкістю недорозвинутих, віроломно захопили владу у всіх напрямках. Якщо окрема група прийшла до влади з порушенням процедури, бо на момент проголошення своєї коаліції закон не передбачав її формування за рахунок продажних перебіжчиків, то така влада ніколи не буде легітимною. Бо якщо громадянин став депутатом від однієї політичної сили, то стати членом іншої можна виключно за допомогою повернення депутатського мандату фракції і виключно через нові вибори з іншою політсилою. А так спостерігаємо політичну проституцію, опортунізм, безпринципність. Завдяки цьому підло організували свою коаліцію, призначили себе в Кабінет міністрів і надалі в стилі комуно-фашистського наведення порядку роблять все так, наче їм закон не писаний.
...
>>>>>АНДРІЙ ПАВЛОВСЬКИЙ
Після виступу Януковича в Парламентській Асамблеї Ради Європи, коли він під радісне вищання депутатів Держдуми Російської Федерації заявив, що Голодомор, на його погляд, не був геноцидом, постало питання: чи не прокленають до сьомого коліна душі померлих цього зажерливого рецидивіста і його вилупків? Чи, може, справедливо Джугашвілі вбивав східняків голодом, бо такі, як вони, і далі вірно служать рецидивістам януковичам і джугашвілі? Якщо раптом Москва знову накаже східнякам, як в сорокових, їхати в Західну Україну і палити села, вбивати мирних людей, дітей і старих з метою насадження на цій землі влади кремлівських злочинців, то вони знову будуть в Західній Україні вбивати своїх братів-українців? То, може, і справді ніякого геноциду не було, може, це так і треба було і вони цього достойні?
Просто Джугашвілі не було потрібно так багато холуїв і він природним відбором залишив собі для вислужування тільки самих живучих. Цю думку і висловив четвертий Президент України. Це просто трагедія, що Джугашвілі не треба було так багато холуїв своїй бездарній безбожній системі, від якої від такого ефективного економіста, як Джугашвілі і його кавказька банда, люди вмирали з голоду. Економіка повинна бути економна, тобто: чим менше народу, тим менше треба хліба.
...
>>>>>ВІКТОР НЕВРОДА
Дніпропетровська міська влада, запроваджуючи комунальний терор до городян, наражає себе на адекватну відповідь
СТОП КОМунальному «бєспрєделу»!
На цих вихідних згорів мій холодильник. Цей стратегічно важливий в побуті кожної людини електроприлад мав для мене особливе значення. Адже в ньому, будучи хворим на цукровий діабет І типу, я зберігав інсуліни, без яких не прожити.
Холодильник моделі "Snaige-12" справно служив нашій сім'ї близько чверті століття. Він без перебільшення був найнадійнішою річчю зі всієї побутової електротехніки в помешканні, бо за весь цей час жодного разу не ламався, а тому і не потребував ремонту, являючи собою еталон стабільності і якості.
...
>>>>>ОЛЕКСІЙ МАЗУР
Східні мудреці стверджують: якщо Бог захоче покарати людину чи країну, він примусить її жити в перехідний етап – економіки, формування державності, ідеології. З нашої висоти чомусь здається, що сьогодні і Україна, і ми в ній живемо саме в перехідний етап і, можливо, цей етап існуватиме ще довго. Хоч спільною метою всіх партій та громадських організацій – молодіжних чи ні – має бути вільна і сильна Держава, не залежна від зовнішніх чинників, в якій престижно жити і працювати, в якій росте патріотична молодь, та все ж сьогодні маємо не те, що хотілося б.
Минули ті часи, коли сила Народного Руху України справді була силою, принаймні у Кіровограді. Сьогодні маємо ситуацію навпаки: Народний Рух України разом із його керівництвом у Кіровограді не лише лежить на мілководді, а й усіма силами намагається зробити все можливе, щоб нічого не робити (даруйте за тавтологію), але сидіти у теплому офісі у центрі міста, отримувати фінансування і ганяти туди-сюди тих, хто прагне хоч трохи змінити ситуацію.
...
>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО
Як хворий на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний) проходжу щорічне планове обстеження в обласній лікарні. Цього тижня перед госпіталізацією, згідно з визначеною процедурою, відвідав нещодавно відбудоване консультаційно-поліклінічне відділення Дніпропетровської обласної лікарні ім. Мечникова.
Враження від візиту до відкритої з неабиякою помпою поліклініки (урочистості з нагоди введення в експлуатацію корпусу вшанував своєю присутністю Президент України Віктор Ющенко , а вслід за ним, наступного дня, і прем ’ є рка Юл і я Тимошенко ), яку подавали за гордість обласної медицини - найжахливіші. Блиск і лоск сучасних апартаментів закладу дуже контрастує як з умовами перебування в ньому пацієнтів, так і якістю сервісу, що надається: організація робочого процесу, як і раніше, залишає бажати, м'яко кажучи, значно кращого.
...
>>>>>ОЛЕКСІЙ МАЗУР, Дніпропетровськ
Українська влада – не легітимна, і сьогодні це зрозуміло всім. І громадянам, і закордонним оглядачам, і самій владі. Низька явка на виборах, рекордно низька підтримка новообраного президента, ще менша підтримка на той час діючого прем’єра, їхнє взаємо невизнання та взаємопоборювання. Прецедент? Дежав’ю? Чи, може, закономірність?
Проблема конкуренції між президентом та прем’єром існувала з усіма попередніми керівниками держави. Леоніда Кравчука підсидів його прем’єр-міністр Леонід Кучма. Останній, у свою чергу, пам’ятаючи про те, яким «макаром» він отримав владу, чи не щороку змінював склад свого уряду. Віктор Ющенко (що був прем’єром у Кучми) вже такої змоги не мав, і п’ять років вся країна «насолоджувалась» політичними виставами, що демонстрували жорстке протистояння між президентом та урядом. В результаті ми отримали у другому турі виборів двох прем’єр-міністрів Ющенка.
Але питання легітимності влади – це не лише взаємини між її гілками. Легітимним є лише той керівник, якого визнає і сприймає суспільство. Чи можна вважати за актуальне таке твердження у відношенні до нашої держави? Судіть самі.
...
>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО
Як і очікувалось, вибори президента відразу не закінчилися після проголошення Центрвиборчкомом офіційних результатів. Стервозний цілеспрямований характер Юлії Тимошенко спочатку не дозволив ні їй, ні її команді просто так скласти лапки і здатись на милість ворогу. Але ці тріпотіння ніжної лані тривали недовго. Чи то звідкілясь передзвонили (думається, дзвонив хтось з лідерів великих держав, які поспішали вітати Януковича), чи то відчула, що суд в Україні не найгуманніший, особливо якщо це стосується шкурних інтересів, але Тимошенко забрала позовну заяву з Вищого Адміністративного Суду України і на цьому, значить, все – кіна не буде. А якщо кіно і буде, то вже не про війну, а про любов.
Хотілося ж іще влітку Тимошенко і її БЮТу вступити в політичний шлюб з Януковичем і його Партією Регіонів і, не чекаючи виборів, поділити владу з Януковичем на всі сторони України. Янукович тоді в останній момент, як то кажуть, здрейфив, почав задкувати і зрештою втік від теми. Втікати від Тимошенко – це вже стало його другою професією, цей маневр переляканого рака (по його гороскопу) чи то хороброго зайця (по його бойовому минулому шниря в тюрмі) він продемонстрував як під час втечі від законних телевізійних дебатів з конкурентом за крісло президента, так і голосуванням його фракції проти місцевих виборів у Верховній Раді.
...
>>>>>АНДРІЙ ПАВЛОВСЬКИЙ
Таки здохла. Це факт. Але чи сама і наскільки за власною ініціативою? Чи так вже "добровільно"? Російсько-тамбовські "вовки" хіба що тільки не загризли її, але ці хижаки весь час зловіще рикали й скалили свої клики, полюючи на неї цілою зграєю. І кроку не давали ступити.
Не слід применшувати роль Росії у "сживании со свету" нашої української корівки. Бо це і не справедливо, і некоректно. Без російської дієвої участі, активної допомоги та всілякого сприяння тут явно не обійшлося (та й чи могло?).
Спочатку наші "брати"-росіяни спробували підпрягтися в пастухи, а коли в них це не вийшло, змінили тактику – почали жбурляти в нашу корівку камінням, по-садистськи насолоджуючись і щиро радіючи кожному попаданню в ціль! І чим сильніший був удар, чим більшою травма і завданий біль – тим більше було їхнє задоволення.
...>>>>>ОЛЕКСІЙ МАЗУР
Сьогодні є велика потреба в появі нового лідера, який би любив Україну в собі, а не себе в Україні . Головною проблемою є відсутність постаті, яка могла б очолити Націю. Жоден з нинішніх політиків першого ряду не може претендувати на цю важливу роль. Лідер нації – це патріот, який відчуває дух нації, та володіє такими якостями як, мудрість, відвага, почуття справедливості, далекоглядність, глибокі знання історичного минулого і стратегічне бачення майбутнього, відпорність і пристрасна любов до своєї землі.
На потребу часу на роль лідера має з’явитися Постать, яка дбатиме за економічну і військову могутність держави, за Добро і добробут всього українського громадянства.
Національний лідер на сьогодні і на Велике Завтра, а не нинішні «користувачі території», яких можна класифікувати як ІНЗЕКТО ГОМО, (за термінологією В.Савченко). Їм, у переважній більшості, чужий цей народ, чужа його Велика минувшина, чужа культура, чужа мова. Лише безоглядне, нестримне бажання всю владу підпорядкувати під себе, рухає цими особами.
...>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ
"Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову". Л.Костенко
Всі вісімнадцять років відновленої державності на етнічній Українській землі спостерігається парадоксальна ситуація. Внутрішня орда( п’ята колона) за потужної підтримки північно-східного сусіда України веде наступ на все українське, а саме – докладаються серйозні зусилля щоб призупинити процес відновлення історичної пам’яті
( мови, культури, історії) і відродження української нації. Цей антиукраїнський демарш складається з багатьох чинників. Три чинники є найбільш небезпечними – мовний, історичний і чинник державного устрою.
Національно відродження народу після віків денаціоналізації – це людське право тих, кого примусово денаціоналізовано. Адже факти денаціоналізації, лінгвоциду, етноциду –
це реальні факти історії, і, засуджуючи їх, світ має визнати право на національне відродження – невід’ємним правом асимільованих народів. Історія знає приклади такого відродження і приклади таких держав. Коли з різних куточків світу з’їхались до Ізраїлю русифіковані, германізовані, американізовані євреї, держава Ізраїль забезпечила їм відродження національної культури на базі староєврейської мови. Процес цей глибоко демократичний та історично справедливий. Саме на таке повернення мають право примусово русифіковані українці.
...>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ
Прогулюючись вечірнім Києвом, переді мною несподівано прошмигнула якась сіра істота. Дівчата, що йшли поряд, гучно заверещали, розмахуючи руками та тупотячи ногами. Це була звичайнісінька мешканка міських каналізацій та підвалів – криса.
Я вже не раз бачив їх на вулицях столиці. Що ж дозволило цим милим тваринкам мирно і безтурботно розгулювати київськими вулицями?
Відразу згадалось, як мені вдома працівниця ЖЕКу принесла оновлений список послуг, в якому були відсутні ряд пунктів, які і так вже давно не виконувались. Відповідно. Міфічна квартплата стала меншою рівно на їхню суму. Правда, решта послуг також не надавалась, або була неналежної якості, але суть не в тому. Зі згаданого переліку випала і деретизація, тобто знищення паразитів. У мене тоді відразу виникло питання: «А що, паразити стали вже безпечнішими і приносять менше шкоди? Чи вони, внаслідок незрозумілих науці процесів мутації почали навіть приносити людям користь? Або, може наша влада працює вже не для людей, а для паразитів?»
...>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО
У час духовного оновлення і відродження, на порозі воскреслої України, архіважливою є проблема української ментальності. Мусимо знати, хто ми є, щоб будувати державу відповідно до основних рис українського характеру і психологічного стрижня нації.
Реалізація потуг українського менталітету на державному рівні, на основі національних цінностей, здатна зробити цивілізовано-шляхетним життя і діяльність народу. Потрібна велика праця для всебічного наукового відтворення правдивої історії України, звільненої від перекручень, фальшувань та ідеологічних викрутасів, бо знання минулого свого народу – прямо причетне до вибору народом своєї історичної долі в майбутньому. ...
...>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ
Констатуємо результат: ніхто за підсумками виборів 2010 року не зміг би стати Президентом всієї України. Так воно сталося п’ять років тому, так воно залишилося і тепер. Переможець президентських виборів Віктор Янукович за офіційними результатами виборів переміг всього-навсього у дев’яти областях України. Той самий червоний пояс компактно проживаючих насильно зрусифікованих українців і українофобських росіян, яким нарешті перепало щастя, що їхній «зємєля» порулить Україною. За нього проголосувало в межах дванадцяти мільйонів, це при населенні в сорок шість мільйонів, з яких тридцять шість мають право голосувати, – результат чисто арифметичний, але не політичний.
Янукович – Президент частини України. Тобто кожний другий може сказати: «Це не мій президент, я його зневажаю, бо я його не вибирав» і тільки кожний третій може сказати навпаки. Ніхто з кандидатів другого туру так і не зміг набрати 50% плюс один голос, щоб заявити – мене вибрав український народ. Тобто, будь-хто з цих кандидатів набрав голоси менше половини народу, які не полінилися піти на вибори.
...>>>>>ВОЛОДИМИР ЧОВГАН-СОКОЛІВСЬКИЙ
У національному характері українців, їх ментальності існувала і існує ціла низка рис, які певним чином впливали і продовжують впливати на формування і сучасний розвиток політичної культури в Україні. Етнічна психологія народу формується упродовж багатьох століть і тому позбутися спадку, який залишився нам від попередніх поколінь, неможливо, як і неможливо людині перекреслити своє минуле, яке постійно живе разом з нею в її підсвідомості.
На формування української політичної культури вплинули такі риси національного характеру, як комплекс „меншовартості”, недовіра, інертність, пасивність у громадянських справах, егоїзм, індивідуалізм, надто приземлений прагматизм, піддатливість зовнішнім впливам, пристосуванство, надмірна довірливість. Вислови „моя хата з краю, нічого не знаю”, „тихіше води, нижче трави” доволі влучно виражають життєву філософію багатьох громадян України.
...>>>>>АНДРІЙ БУДКЕВИЧ
Поет жовтневого перевороту В. Маяковський (добрий поет) у своєму вірші «Владимир Ильич Ленин» писав: «Единица — вздор, единица — ноль, один — даже если очень важный — не подымет простое пятивершковое бревно, тем более дом пятиэтажный». Посвята, мабуть, не вдала, але слова — правильні. Будь-який президент, окрім своєї особистості, сильний своєю командою, яка помагає йому реалізувати його програму. Що ж нас чекає у разі обрання Віктора Януковича президентом? Про особистість Віктора Федоровича писати не будемо — написано багато. Придивимось ближче до команди.
...>>>>>UIC.INFO
Ми не вступаємо в дискусії та обговорення. На сайті немає і не буде форуму, обговорень, коментарів та іншого. Або людина підтримує нашу позицію і допомагає своїй країні, або вона займається болтологією. А на останнє в нас немає ані часу, ані сил, ані бажання. В Інтернеті досить інших майданчиків, де кожен може висловити свою особисту думку і надискутуватися по «саме не балуйся». Цей портал для тих, хто зробив свій вибір не на користь будь-якого з «вампірів від влади», а на користь Надії. Тієї самої, з великої літери. Надії змінити Гондурасію на країну, де злодій сидітиме у в’язниці, дівчата не мріятимуть вирости валютними повіями, а з думкою громадянина доведеться рахуватися БУДЬ-ЯКОМУ чиновнику.
... >>>>>>>>
Я – прихильник депортацій. Я – прихильник того, щоб був порядок і щоб все стояло, лежало, перебувало на своїх природніх, законних місцях. Якщо порушується порядок, коли речі чи ще щось є не на своєму місці, то у світі як у малому, так і у великому масштабі відбувається дисгармонія. Такий непорядок є причиною поганого настрою, неправильного життя та навіть війн. Коли все перебуває на своїх місцях, то це гармонія, яка несе світові любов, мир, благоденство. Тому, якщо депортувати людей, які привносять дисгармонію в нашу державу, в місця, де їм буде комфортно, то буде добре всім. Позбувшись дисгармонійних чинників, ми не витрачатимемо сили на пустопорожні дебати з ворогами держави, а займатимемось ділом – розбудовою сильної, могутньої держави – України.
Так от, зайшовши на Ваш сайт, знайшов там інформацію про те, що засновники сайту «Стопком» і Всеукраїнське громадське об'єднання «Влада закону» минулого року проводили акцію під назвою «Россия зовёт! Родина ждёт!», смисл якої полягав в тому, щоб інформаційно допомогти поки що громадянам України знову одержати свою історичну батьківщину – Росію. Скориставшись путінською програмою переселення, допомогти всім тим росіянам, які живуть в Україні, але ні серцем ні душею не можуть змиритися з тим, що Україна вже не колонія Російської імперії. Зрозуміло, що ціль акції «Россия зовёт! Родина ждёт!» - довести до населення добру новину про те, що така програма переселення існує, що вона є вигідною і що етнічним росіянам гріх би було не скористатись нагодою і не переїхати жити на «родину предков», де їм буде краще, ніж в Україні, так як не відволікатимуться на все погане, що, на їхню думку, є у нас.
... >>>>>>>>СЕРГІЙ ВЕЛИЧКО
Українська «демократія» і свобода слова досягли такого розмаху, що перетворились у справжню загрозу для української держави. Це розуміють уже всі – від інтелігента до двірника.
Адольф Гітлер: Мої Київські роки
Серед тих установ, котрі виявили процес розпаду української республіки особливо наглядно, - настільки наглядно, що навіть не надто далекоглядний міщанин не міг цього не помітити, - слід назвати, перш за все, український парламент або, як він називався в Україні - Верховна Рада. Коли я, заледве маючи 20 років, вперше відвідав розкішну будівлю на вулиці Грушевського, аби побувати в якості глядача на засіданні палати депутатів, я, як свободолюбна людина, не міг уявити собі жодної іншої форми правління, крім парламентської. Ідея будь-якої диктатури здалася б мені тоді злочином проти справи свободи і розуму.
... >>>>>>>>
Економічні кризи надовго залишають слід в нашому житті. Останні місяці журнали про роботу і кар’єру рясніють, наприклад, співчуттями і порадами на адресу тих, хто в 2009 році закінчив інститут і вийшов на ринок праці. Дійсно, намагаючись знайти роботу в умовах рецесії і безробіття, свіжоспечені випускники навіть кращих університетів змушені приймати такі пропозиції, котрі за інших умов вони вважали б недосить привабливими. Це відображається на всій їх подальшій кар’єрі: розпочавши роботу в менш престижній компанії, на більш низькій посаді і з більш скромною зарплатою, вони потім так і не можуть перебороти це відставання. Як показала в своїй недавній роботі професор Єльського університету Ліза Кан, яка вивчила кар’єри випускників університетів, які виходили на ринок праці в США безпосередньо перед, під час і одразу після економічного спаду початку 1980-х, статистично значуще відставання в рівні зарплати і престижності місця роботи у представників покоління "К" фіксується навіть після 15 років. ... >>>>>>>>
За всіх справедливих нарікань на сучасну українську дійсність, на неефективну владу, на бездарність і безсовісність політиків, в самому виникненні української держави в кінці ХХ століття є дещо феноменальне, щось схоже на диво. Народ, приречений політикою, історією і недобрими сусідами на історичне небуття, раптом постав із попелу, продемонстрував разючу єдність на референдумі 1 грудня 1991 року і почав, хоча й з величезними труднощами, будувати свою державну “хату”, де “своя й правда, і сила, і воля”.
Мова, котрій готували долю мови полабських слов’ян або зниклих прусів, вкрай повільно, вкрай непослідовно, але виходить з безвиході, поступово, хоч і з великим “скрипом”, стає дійсно державною, що й викликає історичну реакцію прибічників “єдиної та неподільної” в формі волань про “насильницьку українізацію”. ... >>>>>>>>
Вісімнадцять років будуємо державу, а сатисфакції від будівництва немає. Не питання, держава побудована і розбудовується далі, але в багатьох аспектах вона неукраїнська, а лише використовує історично традиційні українські національні символи. Неодинокі випадки, коли представники цієї держави, які за своїм статусом мають право, як вони стверджують, виступати від імени українського народу, зневажають мову, культуру та історію українського народу, заперечують право українців зі зброєю в руках боротися за незалежність. Чого, до речі, вони не заперечують, наприклад, для зімбабвійського, алжирського чи ірландського народів. Символи колоніяльного поневолення у монументах, назвах населених пунктів, вулиць чи географічних об'єктів продовжують утверджувати вторинність українського, а органи державної влади, як правило, стають на захист цих символів. Якби ж тільки справа стосувалася виключно топоніміки чи історії... ... >>>>>>>>Ярослав СВАТКО
Українська жіноча організація Femen вимагає від спецслужб захистити жительок Умані від домагань паломників-юдеїв. «Хасиди вважають повіями всіх, хто носить короткі спідниці. Факти зґвалтувань хасидами українок не набувають розголосу», - скаржаться активістки Femen. Про це пише журналіст Шімон Брімон на порталі IzRus.co.il.
«До нас звернулись троє свідків з Умані, котрі розповіли про випадки сексуальних домагань зі сторони хасидів під час паломництва», - заявила порталу голова жіночого руху Femen Ганна Гуцол. З її слів, уманьські жінки щоразу під час напливу юдейських паломників зіштовхуються з їх «неадекватною» реакцією на звичний в Україні стиль жіночого одягу. «Короткі спідниці викликають у них думки, ніби всі місцеві жінки – повії», - відзначила Гуцол. ... >>>>>>>>
Нормального освіченого українця, який намагається бути в курсі подій, що відбуваються в себе вдома і в сусідніх нам державах, все більше і більше атакують різноманітні «ІЗМИ» викладені в засобах масової інформації. «ІмперіалІЗМ», «путінІЗМ», «медведІЗМ», «рашИЗМ», «шовінІЗМ», «пансловянІЗМ»… І безкінечна кількість всіх цих «ІЗМІв», які виливають на нашу голову північні брати, неймовірно пресують розум наших співвітчизників. Викликають практично фізичну огиду виступи можновладців з Росії. То Україна газ краде, то «сволочи бандеровские» посміли визнати Голодомор тридцятих років геноцидом, то «рускоязичіе» притісняють… Складно навіть запам’ятати все те, що вигадується мало не щодня і що ми з вами змушені вислуховувати. ... >>>>>>>> Станіслав ПАВЛОВСЬКИЙ
Я не відкрию нікому «Америки», якщо скажу просту істину – «Україна – велика держава». Ми маємо все, що для цього необхідно: чорноземи і корисні копалини, ліси і степи, гори і рівнини, річки і моря, природні багатства і економічний потенціал, велику історію і, що найголовніше, надзвичайно працьовитий, освічений, гарний народ. Чому ж ми не задоволені своїм буттям? Чого нам бракує?
В нашій державі склалась ситуація, коли система державної влади перетворилась на систему колективної безвідповідальності. Президент, уряд, 450 народних депутатів, безліч спеціальних органів, установ і відомств – всі вони мають величезну кількість повноважень, однак не мають головного – відповідальності. ... >>>>>>>> Дмитро СІНЧЕНКО
